Нотаріальне засвідчення перекладу

1. Нотаріус сам засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. У разі перекладу тексту документа самим нотаріусом, засвідчується вірність перекладу з однієї мови на іншу мову, а текст викладається на спеціальних бланках нотаріальних документів.

2. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. На практиці саме цей варіант є найбільш розповсюдженим. На підставі паспорта та документів про профільну освіту перекладача нотаріус встановлює його особу, кваліфікацію та засвідчує справжність його підпису на перекладі. Таким чином, своїм підписом перекладач гарантує, що переклад є тотожним оригінальному документу, а нотаріус підтверджує дійсність цього підпису та професійні повноваження перекладача.
«Нотаріальний переклад» оформлюється таким чином: вихідний документ та переклад скріплюються разом (традиційно прошнуровується за допомогою ниток, а іноді й більш сучасним методом — металевими люверсами). В кінці тексту перекладу документа проставляється підпис перекладача та відповідний посвідчувальний напис нотаріуса. Первинний документ разом із текстом його перекладу прошивається у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання. Прошиті аркуші скріплюються підписом і печаткою нотаріуса.

3. Іноді одночасно із засвідченням перекладу необхідно нотаріально засвідчити і вірність копії документа, який перекладався. У такому випадку нотаріус вчиняє одночасно дві нотаріальні дії — засвідчує справжність підпису перекладача та засвідчує вірність копії оригінального документа. У цьому разі разом із перекладом прошивається нотаріально засвідчена копія документа, а оригінал залишається, так би мовити, сам по собі. Звичайно, для засвідчення копії нотаріусу необхідно надати власне оригінал документа, а не лише принести заздалегідь зроблену ксерокопію. Нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи. Засвідчення копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану і надалі використовуються за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставлення апостиля) оригіналів цих документів.
Необхідно мати на увазі, що засвідчувати вірність копій можливо далеко не з усіх документів. Наприклад, не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо). Не приймаються для засвідчення вірності копії документи, що містять виправлення та дописки, мають пошкодження та інші недоліки.

4. Засвідчення підпису перекладача або засвідчення вірності перекладу самим нотаріусом (якщо він знає відповідну мову) також може відбуватися одночасно із такою нотаріальною дією, як посвідчення угоди. У цьому випадку переклад, як правило, вміщується поруч з оригіналом на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким  чином, щоб  оригінальний  текст  розташовувався з лівого боку, а переклад — з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис  перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Якщо ж переклад розміщений на окремому від оригіналу аркуші, то як і в попередньому випадку, він прикріплюється  до нього,  прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.